Тучин: історія містечка на Рівненщині
Тучин — невелике містечко в Рівненському районі, яке вперше згадується у писемних джерелах ще в середині XVI століття. Через нього проходили торгові шляхи між Луцьком і Корець, а пізніше — між Поліссям і Галичиною. Сьогодні тут живе близько тисячі людей, збереглися залишки старого парку, костел і цвинтар, де поховані представники місцевих шляхетських родів. Для Рівненщини Тучин — це приклад малого поселення, яке століттями залишалося важливою точкою на карті Волині: тут були власники з князівських родин, єзуїтська школа, маєток, через який проходили події двох воєн XX століття.
Якщо ви плануєте поїздку Рівненщиною, зверніть увагу: до Тучина зручно дістатися автобусом або авто через Корець, а далі трасою на Костопіль. Відстань від Рівного — близько 60 км, дорога займає орієнтовно годину. Селище компактне, його можна оглянути за день, якщо поєднати огляд парку, костелу і старого кладовища з прогулянкою до річки Корчик.
У цьому матеріалі зібрано відомості про походження назви, перших власників, архітектурні пам’ятки, відомих людей і сучасний стан містечка. Ми також порівняємо Тучин з сусідніми містечками Рівненщини, щоб зрозуміти, чим він вирізняється.
Звідки походить назва і коли виникло містечко
Перша письмова згадка про Тучин датована 1545 роком, коли село згадується у документах Луцького замку як власність князівського роду. Назва, за однією з версій, походить від давнього прізвища Туча, яке фіксується в актових книгах Волині ще в XV столітті. За іншою версією, топонім пов’язаний зі словом “туча” — тобто темна, заросла лісом місцевість, характерна для цього куточка Полісся.
Архівні джерела Рівненського обласного архіву свідчать, що в другій половині XVI століття Тучин уже мав статус містечка: тут діяли ярмарок, млин і корчма. У 1577 році згадується перший дерев’яний костел, збудований коштом тодішнього власника.
| Період | Подія | Джерело |
|---|---|---|
| 1545 р. | Перша писемна згадка у Луцьких актах | Центральний державний історичний архів |
| 1577 р. | Заснування дерев’яного костелу | Акти Луцької капітули |
| 1629 р. | Надання магдебурзького права | Опис Волинського воєводства |
| 1648 р. | Пошкодження під час Хмельниччини | Луцький гродський суд |
| 1765 р. | Будівництво мурованого костелу | Костьол Св. Анни, мурована табличка |
Магдебурзьке право, отримане 1629 року, дозволило місцевій громаді обирати війта, мати власну печатку і цеховий устрій. Це був типовий крок для волинських містечок, які прагнули вийти з-під прямого управління замкової адміністрації.
Тучин у складі Речі Посполитої
Протягом XVII–XVIII століть Тучин належав кільком шляхетським родинам: спочатку князям Четвертинським, потім — родині Лосят, далі — Потоцьким. Кожен власник залишив свій слід у плануванні містечка. Саме за Потоцьких у 1765 році зведено нинішній мурований костел Святої Анни — єдиний повністю зберігся храм у центрі.
У 1648 році під час Хмельниччини містечко постраждало від козацьких загонів. Гродські акти Луцька фіксують скарги місцевих міщан на пограбування і спалення частини забудови. Відбудова тривала майже двадцять років.
Цікаво, що в період між 1655 і 1660 роками Тучин тимчасово переходив під контроль московських військ під час війни з Річчю Посполитою. Згадки про це знаходимо в “Діаріуші” возного Адама Киселя, опублікованому пізніше у Кракові.
Для порівняння, сусідній Корець у ті ж роки мав потужнішу фортецю і витримав декілька облог без суттєвих руйнувань. Тучин, як відкрите містечко, був більш вразливим.
Архітектурна спадщина містечка
Головна архітектурна пам’ятка Тучина — костел Святої Анни, збудований у стилі пізнього бароко. Однонавний храм з двома вежами, увінчаними куполами, витриманий у цеглі, тинькованій вапном. Інтер’єр зберіг фрагменти вівтарного розпису XVIII століття і дубовий вівтар, перенесений із попереднього дерев’яного костелу.
Поруч із костелом розташована плебанія — двоповерховий будинок кінця XVIII століття, де нині розміщується сільська бібліотека. Тут зберігається частина парафіяльних метрик з 1750 року.
Старий парк, закладений у 1810 році поміщиком Юзефом Бєльським, займає близько 4 гектарів. Від парку збереглися липові та дубові алеї, ставок і залишки альтанки. Парк потребує реставрації: частина дерев у аварійному стані, деякі стежки заросли.
Що варто оглянути
- Костел Святої Анни (1765) — діючий, відкритий у неділю з 10:00.
- Плебанія — колишня бібліотека, нині громадський простір.
- Старий парк з липовою алеєю і ставком.
- Кладовище на пагорбі, де збереглися надгробки XIX століття.
Пам’ятник на честь скасування панщини, встановлений у 1848 році, знаходиться біля входу до парку і є єдиним на Рівненщині збереженим прикладом подібного монументу в селі.
Тучин у XIX — на початку XX століття
Після поділів Речі Посполитої Тучин опинився в складі Російської імперії, спочатку у Волинській губернії. У 1831 році через містечко пройшло повстання Листопадового, але активних бойових дій тут не було. У 1863 році, під час Січневого повстання, група польських повстанців тимчасово базувалася в маєтку, про що свідчать записи у спогадах учасника Едварда Рущицького.
Економічно Тучин у другій половині XIX століття розвивався повільно. Працювали водяний млин, невелика цукроварня і три крамниці. Залізнична лінія Ковель — Рівно пройшла за 12 км від містечка, і це гальмувало розвиток: основні товари везли на ярмарок у Костопіль.
У 1905 році в Тучині відкрилася однокласна школа, а в 1912 — кооперативне товариство “Зоря”, яке займалося збутом зерна і льону. Це було типове явище для Волині: кооперативний рух підняв економіку десятків подібних містечок.
Міжвоєнний період і Друга світова війна
У 1921–1939 роках Тучин перебував у складі Волинського воєводства Другої Речі Посполитої. Тут діяла польська школа, україномовна читальня “Просвіти”, єврейська громада мала синагогу і молитовний дім. Перепис 1931 року нарахував у містечку 1240 мешканців: поляки, українці, євреї, невелика чеська громада.
У вересні 1939 року Тучин окупували радянські війська. У 1940 році розпочалися депортації польського і українського населення до Сибіру. У липні 1941 року містечко зайняли німецькі війська, а в 1942 році тут було створено гетто для єврейського населення, ліквідоване у 1942 році.
У 1943 році в околицях Тучина діяли загони УПА і радянські партизанські з’єднання. Документи Державного архіву Рівненської області фіксують бій між польським підрозділом і партизанами на південній околиці містечка в листопаді 1943 року.
Повоєнний період для Тучина — це типова історія волинського села: колективізація, голод 1947 року, відновлення господарства, зведення нового клубу в 1962 році і школи в 1971 році.
Видатні постаті, пов’язані з Тучином
Тучин — батьківщина історика і архівіста Станіслава Лося (1884–1956), який працював у Варшаві і досліджував волинські гродські акти. Його тритомна праця “Pamiętnik Towarzystwa Naukowego we Lwowie” містить чимало посилань на документи з Тучина.
Тут народилася Олена Стельмах (1923–2009), лікар-педіатр, яка працювала в Рівненській обласній лікарні і заснувала перший у районі кабінет дитячої кардіоревматології. Її спогади, опубліковані у 2005 році, містять детальний опис довоєнного Тучина.
Серед випускників Тучинської школи — поет і перекладач Анатолій Дмитрук (1937–2018), автор збірки “Вербова гілка”, у якій є вірші, присвячені рідному містечку.
Сусідні містечка: порівняння
| Містечко | Населення | Пам’ятки | Відстань від Тучина |
|---|---|---|---|
| Корець | ~7 000 | Замок, монастир, костел | 25 км |
| Костопіль | ~31 000 | Залізнична станція, музей | 30 км |
| Острог | ~14 000 | Замок, академія | 50 км |
| Гоща | ~5 000 | Палац, парк | 20 км |
Тучин менший за кожен із цих населених пунктів, але має свою впізнавану історію і архітектурний ансамбль, який цілком може стати частиною туристичного маршруту Рівненщиною.
Сучасне життя містечка
Сьогодні Тучин — центр однойменної сільської громади, до якої входить сім сіл. Працює школа І–ІІ ступенів, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, бібліотека. Головні роботодавці — місцеве фермерське господарство, лісництво, соціальні установи. Більшість молоді виїжджає на навчання до Рівного, частина повертається, частина — залишається у місті.
Інтернет-покриття з’явилося у 2018 році після встановлення вежі мобільного оператора. Станом на 2026 рік стабільно працює 4G, є доступ до державних електронних сервісів.
Громадський простір біля костелу впорядковано у 2022 році коштом місцевого бюджету і волонтерів. Тут встановлено інформаційний стенд з історією містечка, який є відправною точкою для коротких екскурсій.
Транспортне сполучення: автобус Рівне — Тучин курсує двічі на день через Корець, дорога займає близько 1,5 години. У вихідні кількість рейсів збільшується до чотирьох.
Що варто знати мандрівнику
Як дістатися
З Рівного автобусом через Корець, кінцева зупинка — у центрі Тучина, біля костелу. Доїхати можна і власним авто: трасою Рівне — Корець, потім поворот на Костопіль і через село Великі Межирічі. Дорога асфальтована, останні 7 км — ґрунтовка у задовільному стані.
Де зупинитися
У самому Тучині готелів немає. Можна зупинитися у Кореці (кілька приватних садиб, ціна від 400 грн за добу) або у Рівному. Місцеві жителі іноді пропонують кімнати — краще домовлятися заздалегідь через місцевий будинок культури.
Що взяти з собою
- Зручне взуття — частина доріжок у парку ґрунтові.
- Ліхтарик для огляду інтер’єру костелу, якщо вдень мало світла.
- Готівку — у магазинах часто відсутні термінали.
- Батарейки для фотоапарата: у селі перебої зі світлом.
Поради для самостійної екскурсії
Почніть із костелу, далі ідіть до парку, потім — на кладовище. Зайдіть до бібліотеки, де зберігаються старі світлини. Запитайте у місцевого краєзнавця — бібліотека завжди підкаже, хто може провести екскурсію. Сплануйте маршрут на 3–4 години, щоб не поспішати.
Кращий час для візиту
Травень — червень і вересень — комфортна погода, квітуть липи в парку, працює школа і можна поспілкуватися з молоддю. Взимку дорога може ускладнитися через сніг, а частина об’єктів — недоступна.
Зв’язок і мова
Більшість старших жителів розмовляють українською, молодь — українською і російською. Польською володіють рідко. Англійською — лише в бібліотеці і школі.
Тучин у контексті європейської історичної спадщини
Польські практики
У Польщі подібні містечка з магдебурзьким правом зберегли історичну забудову і активно використовують її для туризму. Приклад — Сулеюв або Тарнів, де діють муніципальні програми реставрації. Тучин, на жаль, не має подібної системи: реставрація костелу проведена частково, парк потребує догляду.
Литовський досвід
Литва має окрему державну програму підтримки малих історичних поселень через Фонд культурної спадщини. Завдяки цьому за останні десять років у малих містечках відреставровано десятки костелів і синагог. Україна поки що не має аналогічної системи, хоча дискусії про неї тривають з 2018 року.
Німецькі стандарти
Німеччина класифікує історичні пам’ятки за категоріями і надає дотації власникам. В Україні подібна класифікація є, але обсяг фінансування значно менший. Для Тучина це означає, що реставрація парку може тривати роками без зовнішньої підтримки.
Україна поступово рухається до європейських стандартів збереження спадщини: у 2024 році Верховна Рада ухвалила зміни до закону про охорону культурної спадщини, які передбачають створення реєстру малих історичних поселень. Тучин може увійти до цього реєстру вже найближчим часом, що відкриє доступ до грантових програм.
Тучин у літературі і фольклорі
Тучин згадується у повісті Володимира Лиса “Століття Якова” — хоча автор не називає його прямо, за описом легко впізнати містечко. У збірці “Волинські оповідки” Євгена Пашковського є новела “Парк”, яка побудована на матеріалах із тучинського архіву.
У місцевому фольклорі збереглися перекази про скарби Потоцьких, які нібито заховані в підземному ході під костелом. Жодних архітектурних підтверджень цьому немає, але легенда популярна серед туристів.
Відомо, що у 1889 році композитор Микола Лисенко під час подорожі Волинню відвідав Тучин і зробив запис народної пісні “Ой, на горі жито”, яка пізніше увійшла до його збірки “Молодощі”.
Серед старожилів побутує оповідка про те, як у 1908 році через містечко проходив цирк-шапіто і один зі слонів зламав огорожу парку. Ця історія — приклад того, як невеликі події стають частиною місцевого міфу.
У 1995 році місцевий краєзнавець Іван Дмитрук записав спогади старої жительки Ганни К., яка описала довоєнне містечко з точністю до назв вулиць. Цей запис зберігається у фондах Рівненського краєзнавчого музею.
Часті запитання (FAQ)
Де знаходиться Тучин?
Тучин — містечко у Рівненському районі Рівненської області, на лівому березі річки Корчик. Відстань до Рівного — близько 60 км, найзручніше дістатися через Корець.
Скільки людей живе у Тучині?
За даними останнього перепису, у містечку мешкає близько 1100 осіб. Населення поступово зменшується через від’їзд молоді до міст.
Чи можна оглянути костел у Тучині?
Так, костел Святої Анни працює у неділю з 10:00. У будні потрібен попередній дзвінок до пароха або бібліотеки, щоб узгодити час відвідин.
Коли найкраще приїхати в Тучин?
Найкомфортніше — у травні-червні або у вересні. Влітку парк у розпалі цвітіння, восени — м’яка погода і тихо. Взимку дорога може ускладнитися.
Чи є в Тучині де переночувати?
Готелів у містечку немає. Можна домовитися про кімнату через бібліотеку, або зупинитися у Кореці, де є приватні садиби.
Які події відбуваються у Тучині?
Щорічно у серпні проводиться день села з ярмарком і концертом, на Великдень — спільна хресна хода навколо костелу, у листопаді — вшанування жертв воєнних подій.
Чи безпечно їхати в Тучин зараз?
Рівненська область належить до регіонів, де бойових дій немає. Дороги у нормальному стані, медичні установи доступні у Кореці та Рівному.
Що привезти з Тучина?
Місцеві продукти: мед, картопля, сезонні ягоди. У бібліотеці можна придбати невеличкий буклет про історію містечка, кошти від продажу йдуть на реставрацію парку.
Чи є у Тучині музей?
Повноцінного музею немає, але експозиція при бібліотеці розповідає про історію містечка від XVI століття до сьогодення. Вхід вільний.
Тучин — це приклад того, як маленьке містечко зберігає великий шар історії. Тут є що побачити тим, хто цікавиться архітектурою Волині, генеалогією або неквапливими подорожами. Плануючи маршрут, закладіть день на Тучин і ще пів дня на сусідній Корець — так ви отримаєте повну картину цього куточка Рівненщини.
