Журналіст «Української правди» Михайло Ткач 14 жовтня 2026 року заявив, що його та оператора видання Ярослава Бондаренка могли затримати у Відні на підставі свідчень людей, які, за словами журналіста, можуть бути пов’язані з колишнім генеральним прокурором України Русланом Кравченком. Затримання відбулося 8 жовтня під час редакційного завдання, пов’язаного з пошуком Кравченка, а 9 жовтня Ткача відпустили.
Вимога розкрити дані свідків
Ткач повідомив, що звернувся до австрійських правоохоронців із проханням встановити, хто надав свідчення, які могли вплинути на рішення про затримання. За його словами, він намагається з’ясувати, «хто давав свідчення, які могли зманіпулювати австрійською правоохоронною системою». Журналісти УП також звернулись до австрійських правоохоронців за всіма матеріалами про людей, які давали свідчення.
Сам Ткач вважає, що дехто з тих, хто надав покази, можуть бути пов’язані саме з Кравченком. Водночас цей зв’язок ґрунтується на особистому припущенні журналіста і не підтверджений правоохоронними органами.
Обставини допиту та реакція
Під час допиту Ткачу показали «аналог підозри» зі звинуваченнями у шпигунстві на користь української військової розвідки, участі у злочинній організації та завданні шкоди Австрії. Ті самі обвинувачення висунули й оператору Бондаренку, який під час затримання зазнав рваних ран руки. За словами Ткача, австрійські слідчі на момент допиту вже знали, що затримали українських журналістів.
Головна редакторка УП Севгіль Мусаєва повідомила про затримання і назвала його незаконним. МЗС України повідомило, що український консул контактує з австрійськими колегами й офіційно звернувся із запитом на доступ до Ткача. Прокуратура Відня раніше пояснювала затримання «свідченнями очевидців», згідно з якими трьох чоловіків помітили під час спостереження за об’єктом.
